Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 908/3282/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.03.2014у справі№ 908/3282/13 господарського суду Запорізької областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Банк "Таврика"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 234 193, 45 доларів США, що еквівалентно 1 871 908, 25 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Сергєєв П.О., дов. від 20.03.2014

від відповідача: ОСОБА_6, дов. від 31.01.2013

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №07-07-К від 02.03.2007 в розмірі 234 193,45 доларів США, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України станом на 26.09.2013, становить 1 871 908, 25 грн., з яких: 200 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 598 600,00грн. - сума основного боргу, 34 193,45 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 273 308,25грн., - сума процентів за користування кредитними коштами.

В обґрунтування вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами кредитним договором №07-07-К від 02.03.2007 щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.11.2013 (суддя Сушко Л.М.) в задоволенні позову відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором та наявності у відповідача заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом, однак, відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2014 (колегія суддів у складі: Дучал Н.М., - головуючий, Богатир К.В., Склярук О.І.) апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Таврика" задоволено. Рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2013 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "Банк "Таврика" заборгованість за кредитним договором №07-07-К від 02.03.2007 в розмірі 234 193,45 доларів США (що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 871 908, 25 грн.), з яких: 200 000,00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 598 600,00грн.) - заборгованість за кредитом; 34 193,45 доларів США (що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 273 308,25грн.) - заборгованість по процентах за користування кредитом. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 в доход Державного бюджету України 37 438,17 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 18 719,08 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова апеляційного господарського мотивована наявністю поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні з позовом у даній справі та обґрунтованістю позовних вимог, оскільки, за висновком суду, факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором № 07-07-К від 02.03.2007 станом на 26.09.2013 підтверджено матеріалами справи та не спростована відповідачем.

В касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4 просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 02.03.2007 між Акціонерним банком "Таврика", правонаступником якого є позивач, (банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №07-07-К, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого банк надає позичальнику кредит для здійснення господарської діяльності в сумі 200 000,00 доларів США терміном з 02.03.2007 до 01.03.2010 включно.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.2. кредитного договору).

На виконання умов зазначеного кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 200 000,00 доларів США, про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка з особового рахунку ФОП ОСОБА_4 за період з 02.03.2007 по 24.09.2013.

Однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, а зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитом виконав частково, що і стало підставою для його звернення з позовом до господарського суду у даній справі.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №07-07-К від 02.03.2007 є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями пункту1.2. договору встановлено розмір проценту за користування кредитом - 13,5% річних. В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди № 1 від 24.04.2008 та № 2 від 16.10.2008 до вказаного кредитного договору щодо розміру плати за користування кредитними коштами, розмір якої згідно вказаних додаткових угод склав 14,5% та 17,5% річних відповідно.

За умовами п. 4.2. договору нарахування процентів починається з дня перерахування кредиту з позичкового рахунку і закінчується датою зарахування кредиту на позичковий рахунок, при чому день видачі кредиту та його повернення вважається одним днем. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно, за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця, а в останній місяць строку користування кредитом - до дня погашення заборгованості за кредитом. При цьому проценти за користування кредитом в іноземній валюті нараховуються з розрахунку «факт/360», тобто за фактичну кількість днів користування кредитом, виходячи з 360 днів у році.

Нараховані проценти за користування кредитом позичальник перераховує на рахунок НОМЕР_1 АБ "Таврика", МФО 300788 до останнього робочого дня місяця, за який здійснюється розрахунок та в останній день погашення кредиту. При простроченні повернення кредиту (або частини кредиту) більше 10-ти днів, процентна ставка, зазначена в п. 1.1., збільшується на 5% річних (п. 4.3 договору).

Пунктом 4.6. договору сторони погодили, що при здійсненні платежів за простроченою заборгованістю по кредиту та процентах, позичальник в першу чергу сплачує проценти за користування кредитом, потім - заборгованість за кредитом, в останню чергу погашаються нараховані штрафні санкції (якщо існують). При сплаті позичальником заборгованості в іншому порядку, Банк має право самостійно розподілити сплачену суму і направити її на погашення боргу відповідно до цього пункту.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно п. 1.1. кредитного договору кредит в сумі 200 000, 00 доларів США надано банком позичальнику терміном з 02.03.2007 по 01.03.2010 включно, а пунктом 3.1.2. договору встановлено, що позичальник зобов'язався повернути заборгованість за цим договором згідно розділу 4 цього договору.

Відповідно до п.4.1., 4.4., 4.5. договору повернення кредиту здійснюється позичальником на відкритий позичковий рахунок НОМЕР_1 в АБ "Таврика", МФО 300788. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється позичальником самостійно або шляхом надання в банк платіжного доручення на суму вказаної заборгованості. Позичальник також надає право банку самостійно списати суму боргу з його поточного рахунку в АБ "Таврика" НОМЕР_1 та направити кошти на погашення заборгованості по кредиту та процентах. Погашення кредиту та процентів за користування ним здійснюється в тій валюті, в якій було надано кредит.

У разі відсутності або недостатності у позичальника коштів у валюті кредиту для погашення кредиту або процентів за його користування, позичальник надає право банку здійснити списання коштів з його гривневого або валютного рахунку позичальника в розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в валюті наданого кредиту та купівлю або продаж за рахунок цих коштів іноземної або національної валюти на УМВР.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Врахувавши наведені вище норми закону та положення умов укладеного між сторонами кредитного договору № 07-07-К від 02.03.2007, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що строк повернення відповідачем кредиту в розмірі 200 000,00 доларів США згідно умов кредитного договору настав 01.03.2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 та ч.1 ст.530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною третьою статті 1049 ЦК України встановлено, що позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, станом на час звернення позивача з позовом у даній справі (на 26.09.2013) відповідач в порушення умов кредитного договору суми кредиту не повернув, а відсотки за користування кредитними коштами сплатив лише частково - в розмірі 65 206, 57 дол. США, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитом в сумі 200 000, 00 дол. США., що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 598 600,00 грн., та по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі 34 193, 45 дол. США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 273 308, 25 грн. Доказів сплати відповідачем позивачу вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції не бере до уваги посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи доказів видачі Банком кредитних коштів в сумі 200 000, 00 дол. США відповідно до умов кредитного договору № 07-07-К від 02.03.2007, оскільки по-перше, такі посилання зводяться до оцінки обставин справи, що не є компетенцією суду касаційної інстанції, по-друге, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, зазначені посилання відповідача спростовуються матеріалами справи, зокрема випискою ПАТ "Банк "Таврика" з особового рахунку клієнта - ФОП ОСОБА_4 НОМЕР_1 (т. 1, а.с.19), а також діями самого відповідача щодо здійснення часткової сплати відсотків за користування кредитом.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідач 07.11.2013 подав до господарського суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог ПАТ "Банк "Таврика" про стягнення з ФОП ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №07-07-К від 02.03.2007.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови в позові.

Проте, частиною 5 наведеної статті передбачено можливість захисту порушеного права після спливу позовної давності у випадку визнання судом наявності поважних причин її пропущення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції позивач в додаткових письмових поясненнях по справі №1 від 07.11.2013 просив визнати причини пропуску строку позовної давності поважними та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування поважності причин пропущення позовної давності позивач посилався на вчинення ним, як кредитором та іпотекодержателем, дій направлених на задоволення вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на майно, яке є предметом договору іпотеки від 02.03.2007, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №07-07-К від 02.03.2007, під час вчинення яких відповідачем ініціювались численні судові спори щодо оскарження дій державного виконавця, визнання недійсним договору іпотеки, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У зв'язку з цим апеляційним господарським судом встановлено, що 02.03.2007 між позивачем, як іпотекодержателем, та відповідачем, як іпотекодавецем, на забезпечення виконання останнім боргових зобов'язань за кредитним договором №07-07-К від 02.03.2007, був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 02.03.2007 та зареєстрований в реєстрі за №617, пунктом 3.1. визначено предмет іпотеки - нежитлові приміщення загальною площею 426,90 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать іпотекодавцю. Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем та становить 2 155 000,00 грн. (п. 4.4. договору).

Згідно п. 6.1. договору іпотеки іпотекодержатель за рахунок предмета іпотеки може задовольнити такі вимоги: а) всі боргові зобов'язання, не сплачені іпотекодавцем; б) вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв'язку із реалізацією його прав за цим договором.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

23.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 на підставі ст.87 Закону України «Про нотаріат», та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 зі змінами, за заявою позивача вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на майно ОСОБА_4: нежитлові приміщення загальною площею 426,90 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1., та утримати з вирученої суми на користь ПАТ "Банк "Таврика" заборгованість по кредиту за кредитним договором №07-07-К від 02.03.2007, укладеним між Акціонерним банком "Таврика" та ОСОБА_4 за період з 02.03.2010 по 23.04.2010 в сумі 200 000,00 доларів США, по відсоткам за користування кредитом за період з 05.01.2009 по 23.04.2010 в розмірі 34503,13 грн., а також пеню за несвоєчасну сплату процентів за період з 05.01.2009 по 23.04.2010 в розмірі 40142,70 грн., пеню за несвоєчасно сплачений кредит за період з 02.03.2010 по 23.04.2010 в розмірі 48303,98 грн. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 497.

Виконавчий напис пред'явлено позивачем для виконання до Орджонікідзевського відділу ДВС Запорізького міського управління юстиції, державним виконавцем якого 01.06.2010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №19543946 щодо примусового виконання виконавчого напису №497, виданого 23.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, яке для подальшого виконання було передано до підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Запорізькій області.

Державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Запорізькій області на виконання положень Закону України "Про виконавче провадження" проведені дії по опису та арешту майна, оцінці та переданню на реалізацію.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.12.2010 порушено провадження у адміністративній справі №2а-10752/10/0870 за позовом ОСОБА_4 до підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Запорізькій області про визнання неправомірними дій та оскарження звіту про оцінку майна. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.01.2011 у вказаній адміністративній справі в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Згідно листів філії 08 приватного підприємства «НИВА-В.Ш.» №08/02-174 від 05.04.2012, №08/02-238 від 24.04.2012, №08/02-566 від 26.07.2012, №08/02-607 від 13.08.2012, №08/02-887 від 15.11.2012, №08/02-934 від 03.12.2012, адресованих начальнику ППВР ВДВС ГУЮ у Запорізькій області, ПАТ "Банк "Таврика" та ОСОБА_4, прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, призначені на 24.04.2012, 13.08.2012, 03.12.2012, не відбулись у зв'язку з відсутністю купівельного попиту.

Крім того, ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 23.01.2012 у справі № 2-1482/11 позовну заяву ОСОБА_11 до ОСОБА_4 та ПАТ Банк "Таврика", третя особа - підрозділ примусового виконання рішення відділу ДВС Головного управління юстиції у Запорізькій області, про визнання недійсним іпотечного договору, залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судові засідання без поважних причин.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 28.04.2012 провадження виконавчих дій з примусового виконання виконавчого напису №497 від 23.04.2010 відкладено у зв'язку з надходженням 24.04.2012 на адресу відділу заяви боржника, якою повідомлено, що приміщення, на які звертається стягнення за виконавчим документом перебудовано та внесено відповідні зміни до технічної документації, та направленням 28.04.2012 на адресу ТОВ ЗМ БТІ запиту про відповідні зміни, які містить інвентарна справа на АДРЕСА_1 стосовно перебудов у нежилих приміщеннях п'ятого поверху.

Встановивши наведені вище обставини, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про здійснення державною виконавчою службою протягом 2010-2012 р.р. виконавчих дій з примусового виконання виконавчого напису №497 від 23.04.2010 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про звернення стягнення на майно ОСОБА_4 - нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. та є предметом іпотеки, для погашення заборгованості ФОП ОСОБА_4 перед ПАТ «"Банк "Таврика" за кредитним договором №07-07-К від 02.03.2007.

Крім того, судом апеляційної інстанції також встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 19.03.2013 у справі №908/44/13-г задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 до ПАТ "Банк "Таврика", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та Підрозділ примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Запорізькій області, про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису №497 від 23.04.2010. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №497 від 23.04.2010, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про звернення стягнення на майно, яке належить на праві власності ФОП ОСОБА_4, а саме: на нежитлові приміщення загальною площею 426,90 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Після винесення господарським судом Запорізької області зазначеного рішення від 19.03.2013 у справі №908/44/13-г про визнання виконавчого напису №497 від 23.04.2010 таким, що не підлягає виконанню, ПАТ "Банк "Таврика" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом у даній справі про стягнення з ФОП ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №07-07-К від 02.03.2007.

За твердженням позивача, у випадку невизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, він зміг би задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та відповідно була б відсутня необхідність звернення з вказаним позовом до суду у даній справі.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що викладені вище обставини свідчать про поважність причин пропуску публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика" позовної давності при зверненні з позовом у даній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №07-07-К від 02.03.2007.

Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ПАТ "Банк "Таврика", стягнувши з відповідача 200 000,00 доларів США, (еквівалентно 1 598 600,00 грн.) заборгованості за кредитом та 34 193,45 доларів США, (еквівалентно 273 308,25 грн.) заборгованості по процентах за користування кредитом, з огляду на поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності та доведеність позовних вимог наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при її прийнятті не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі № 908/3282/13 - без змін.

Головуючий О. Кот

Судді Н. Кочерова

В. Саранюк